Слова
Від Сяну до Дону дорога лежить,
Розсідланий кінь по дорозі біжить.
Він зміряв півсвіту, скривавив копита,
Одначе не треба, не треба тужить.
І завихрена грива в нічного коня,
Ніхто по дорозі його не спиня.
Лиш дівчина плаче: «Козаче, козаче,
А я зостаюся на світі одна.»
І чоло козацьке, і груди в крові,
Один він лежить у досвітній імлі.
Над ним тільки зорі та місяць в дозорі,
Та душі, що будуть ще жить на землі.
Одначе не треба, не треба тужить:
На світі лишається дівчина жить.
Далека дорога, а в серці тривога
І рання сльоза, що на віях бринить.
Акорди
Dm Gm A7 Dm
Від Сяну до Дону дорога лежить,
F C F
Розсідланий кінь по дорозі біжить.
F C Dm
Він зміряв півсвіту, скривавив копита,
Dm Gm A7 Dm
Одначе не треба, не треба тужить.
Dm Gm A7 Dm
І завихрена грива в нічного коня,
F C F
Ніхто по дорозі його не спиня.
F C Dm
Лиш дівчина плаче: «Козаче, козаче,
Dm Gm A7 Dm
А я зостаюся на світі одна.»
Dm Gm A7 Dm
І чоло козацьке, і груди в крові,
F C F
Один він лежить у досвітній імлі.
F C Dm
Над ним тільки зорі та місяць в дозорі,
Dm Gm A7 Dm
Та душі, що будуть ще жить на землі.
Dm Gm A7 Dm
Одначе не треба, не треба тужить:
F C F
На світі лишається дівчина жить.
F C Dm
Далека дорога, а в серці тривога
Dm Gm A7 Dm
І рання сльоза, що на віях бринить.